"Ядерна парасолька" для всіх: як світ може захиститися від російського шантажу

Нещодавно Новини.LIVE обговорювали в інтерв’ю з українським політологом та юристом-міжнародником Олексієм Буряченком, чому ООН виявилася безсилою перед ядерним шантажем з боку російської федерації. Сьогодні ми публікуємо другу частину цієї розмови, присвячену варіантам вирішення проблем світової безпеки. Чи існує реальний вихід із ситуації, коли один божевільний диктатор погрожує ядерною дубиною усьому світу, і яким цей вихід може бути — читайте у продовженні інтерв’ю.

"Може зіграти на руку путіну"

— Минулого разу ми обговорювали причини, через які механізми ООН виявилися недієздатними у ситуації, що склалася. Тому питання просте: що робити з організацією, яка не може впоратися з виконанням завдань, заради яких вона, власне, створювалася?

— На цю тему у світі зараз точиться серйозна дискусія. Є різні погляди на проблему — від глибокого реформування ООН як такої і аж до її розпуску та створення нової архітектури світової безпеки, побудованої абсолютно на інших засадах, ніж принципи Ялтинсько-Постдамського миру та клубу ядерних держав.

Я особисто схиляюся до думки, що розпускати Організацію Об'єднаних Націй у будь-якому випадку зараз було б передчасно. Це все ж таки потужна інституція зі своїми інструментами, правилами, продуманою системою ухвалення рішень. Для того, щоб розуміти усі безпекові аспекти — усі, а не лише ядерні, потрібно максимально прораховувати ситуацію, і ООН зараз  хоча б якимось чином з цим справляється. Так, вона виявилася недосконалою у сфері контролю над ядерним компонентом, але ж у багатьох випадках здійснює необхідну координацію у найрізноманітніших сферах — голод, природні лиха, навіть регіональні війни тощо.

Тому, на мій погляд, поки не кристалізувалося остаточно, яким чином має бути реформована ООН або яка нова інституція прийде на її місце і на яких засадах її буде побудовано, ліквідувати Організацію Об’єднаних Націй було б просто недоцільним. Бо це може знову зіграти на руку тому ж путіну: будь-яка дестабілізація, тим паче така масштабна, як зникнення ООН, може зараз тільки зміцнити російські позиції. Тому ООН обов’язково потрібно залишити, допоки не виникне і не відшліфується нова міжнародна інституція, яка просто потім перебере на себе нинішні дієві функції ООН.

— Про яку саме інституцію йдеться і що вона має собою являти?

— Можливі різні варіанти. Я як юрист-міжнародник обстоюю позицію, яку зараз обґрунтовую у своїй дисертації "Формування нової глобальної безпеки: російсько-українська війна як фактор еволюції світової політики". Якщо коротко, то суть така: ядерні країни мають відмовитися від ядерної зброї на користь створення, так би мовити, всесвітньої ядерної парасольки.

Підкреслю, що на первісному етапі не йдеться про відмову від ядерної зброї як такої — йдеться про створення світової наддержавної мілітарної організації, якій ядерні країни передадуть контроль над своїм ядерним компонентом в обмін на військовий захист з боку цієї організації.

— Тобто ви пропонуєте створити свого роду всесвітню армію?

— Можна сказати й так — принаймні, у сфері, що стосується ядерного компоненту. Зрозуміло, що жодна країна не віддасть свою ядерну зброю просто так, "у нікуди". Ми вже бачили протягом XX століття заклики до роззброєння, але усі вони у кращому разі призводили хіба що до призупинення темпів гонки ядерного озброєння у СРСР та США.

Підкреслю: до призупинення, а не до зупинення або, тим паче, до роззброєння. Ніхто не буде ослаблювати себе, коли поруч є країна, яка не збирається цього робити. Інша річ — передати свою ядерну зброю міжнародній наддержавній інституції в обмін на гарантії захисту і безпеки.

— Але який сенс передавати своє озброєння будь-якій інституції, якщо країна, яка володіє ядерною зброєю, з тим же успіхом може захищати себе самостійно, як це є зараз?

— По-перше, ми бачимо, що та система світової безпеки, яка існує зараз, просто не працює. Тому все одно доведеться шукати якісь нові шляхи. Навіть для великих ядерних держав передомовитися на нових умовах — це вже буде значною мінімізацією ризиків ядерного апокаліпсиса або тотальної світової дестабілізації.

Створення світової наддержавної організації, у рамках якої боротися із ядерними загрозами (у тому числі й терористичними, бо ядерний тероризм нікуди не зник) будуть усі держави світу, може стати оптимальним виходом із ситуації

Друге, про що часто забувають: обслуговування ядерної зброї — це дуже недешеве задоволення. Якщо, скажімо, багаті країни, такі як США або Китай, можуть собі дозволити її обслуговувати належним чином, то для інших країн це є досить значним тягарем. Також не забувайте, що зараз спостерігається тенденція виключно до збільшення ядерних потенціалів — а в епоху коронавірусу та світової економічної рецесії це дуже тисне на бюджети навіть великих, потужних держав. Тому навіть для них може виявитися вигідним перекласти обслуговування своєї ядерної зброї на наддержавну інституцію, яка фінансуватиме його з внесків, що сплачуватимуть всі держави світу.

Ціна безпеки

— Таким чином, ядерна зброя одних країн буде значною мірою утримуватися за рахунок інших, неядерних країн?

— І ці неядерні країни отримають на заміну захист під спільною "ядерною парасолькою". Безпека завжди варта того, щоб за неї платити — тим більше, якщо у цій гипотетичній світовій інституції голоси будуть розподілені справедливо, а не як у сучасній Організації Об’єднаних Націй.

До того ж я переконаний, що така ініціатива буде надзвичайно позитивно сприйнята клубом неядерних країн, тому що у такому разі вони перестають бути, по суті, країнами другого сорту, які ні на що не впливають, а лише чекають на рішення Радбезу ООН. Дивіться, що зараз відбувається: маленькі країни залежать від рішень великих ядерних держав, і це ми ясно бачимо на прикладі рф, яка розпочала агресію проти України.

В ООН ніхто навіть не говорить, про те, щоб війна перейшла на територію росії — тобто, виходить, в нас є рівні, а є рівніші. І це не тільки ескалує загальну ситуацію, а неминуче буде збільшувати кількість ядерних країн у світі, бо нікому не хочеться бути слабким

Отже, ситуація тільки погіршуватиметься. А за нової конфігурації неядерні країни нарешті зможуть долучитися до ухвалення ключових рішень у системі та архітектурі світової безпеки — на тих само правах, що і ядерні держави.

— Але навіть у разі створення такої конфігурації деякі країни можуть приховати частини свого ядерного потенціалу, не віддавши його на користь спільної "ядерної парасольки". Яким чином можна запобігти таким випадкам?

— Думаю, для цього будуть і юридичні, і військові механізми — я не дарма казав, що ця наддержавна організація має мати серйозну мілітарну складову. Тобто це має бути справжня світова армія, яка, окрім суто військового компоненту, матиме також компонент розвідувальний. У такому випадку, якщо одна країна вирішить залишити собі ядерну зброю, це так чи інакше стане відомо.

Коли проти тебе весь світ, то або ти граєш за правилами, або тебе змусять грати за правилами

Якщо навколо концепції всесвітньої "ядерної парасольки" об’єднаються усі країни світу, як ядерні, так і неядерні, а осторонь залишаться лише російська федерація та, скажімо, КНДР, то, я вважаю, світ знайде колективні інструменти, щоб і ці країни також приєдналися до загального руху.

Окремим питанням, звісно, має бути контроль над АЕС. Їхнє обслуговування можна залишити за країнами-власницями, але безпековий компонент має бути переданий під наддержавний нагляд, щоб уникнути перспектив, що на базі цих АЕС збагачуватиметься уран для створення тієї ж ядерної зброї.

Загалом на первісному етапі вже наявна ядерна зброя цілком може зберігатися у країнах її походження, де для неї існує відповідна інфраструктура. Бо просто так перевезти ядерну зброю, наприклад, в іншу країну, не те що складно, а просто небезпечно. З іншого боку, є ймовірність, що за наявності всесвітньої "ядерної парасольки" ядерні держави самі дійдуть висновку, що зберігати у себе ядерний компонент невигідно і небезпечно — врешті-решт, ядерний тероризм ніхто не скасовував. І тоді ми побачимо варіант, коли кількість ядерної зброї у світі або нарешті почне зменшуватися, або заможні держави почнуть її передавати на зберігання до більш бідних країн — звісно, гідно компенсуючи всі витрати на її утримання.

Таким чином, у сухому залишку нова система безпеки, про яку я говорю, може запустити у зворотній бік усі механізми ядерного протистояння, які існують зараз, і в перспективі звести їх майже до нуля. Це те, про що так багато говорили ще з моменту першого використання ядерної зброї, але по факту в такої системи досі не було жодного шансу на реалізацію. Зараз цей шанс, як на мене, з’явився — вперше в історії людства. І запропонувати його світовій спільноті може саме українська сторона, бо Україна зараз є форпостом усього цивілізованого світу у боротьбі з ядерним тероризмом путіна.

Фото: Getty Images