Вороги лізуть і лізуть, а “ждуни русcкого міра” здають позиції ЗСУ: український військовий розповів про бої за Лисичанськ

Останній місяць широкомасштабної війни росії проти України бойові дії сухопутних військ зосередилися на сході та півдні країни. Ворог намагається відібрати у нас акваторію Чорного й Азовського морів, а також вільну частину Донбасу. Збройні Сили України протистоять російській армії, зокрема втримуючи свої позиції в Лисичанську.

Більшість проукраїнських громадян вже покинули місто. Жити у спартанських умовах під обстрілами залишилися люди, які не можуть чи з якихось міркувань не хочуть виїжджати, та місцеві, які чекають на "сусіда-рятівника". Вони ж і здають ворогу позиції ЗСУ, чим підривають моральний дух наших захисників.

Про ситуацію в Лисичанську, зрадників, мародерство та потреби військових на Луганщині Новини.LIVE розповів український правоохоронець, який із міркувань безпеки побажав не оприлюднювати своє ім'я, звання та посаду.

Ситуація в Лисичанську: місто можна порівняти з Маріуполем

"Тривають бої за Рубіжне, Сєвєродонецьк та Лисичанськ" – подібні заголовки українці читали у травні 2014 року, коли росія розпочала проти нас війну. Сьогодні битва за Донбас, ще жорстокіша, ніж вісім років тому, знову в розпалі. Рубіжне перетворилося на суцільні руїни, центр Сєвєродонецька захопили росіяни, всі мости до міста підірвано. ЗСУ утримують позиції в Лисичанську попри нерівні сили.

Спершу були обстріли авіацією, тепер пішла гладкоствольна артилерія. Дистанція настільки близька, що, крім градів, прилітає ще й з мінометів

Співрозмовник Новини.LIVE розповідає, що місто можна порівняти з Маріуполем – по два-три "прильоти" у кожному дворі. Стріляють росіяни не по військових об'єктах, а куди очі дивляться. Намагаються влучити  туди, де більше людей.

Світла, зв'язку, газу та води немає. Є природне джерело з водою, продукти привозять гуманітарні вантажі з території України. Готують їжу люди просто неба біля власних будинків.

Утримувати контроль над містом нашим захисникам допомагає його розташування на висоті. Зайти з боку Сєвєродонецька ворог не зможе, адже там річка. Єдиний прохід – через Попасну, звідти росіяни і намагаються просунутися.

Вони постійно лізуть і лізуть, їх дуже багато. Наші військові відповідають рідко, але влучно. У нас немає стільки артилерії. Лисичанськ можна втримати, але треба більше сил

Цивільні чекають на "русскій мір", а військові борються за Україну

Більша частина місцевих вже давно виїхали з Лисичанська. За словами нашого героя, в місті залишилося близько 30% мешканців. Серед них – інваліди, ті, хто не вірить, що держава надасть їм житло в іншому регіоні, і люди, які чекають на “спасітєлєй”.

Адекватні виїхали. Залишилися "ждуни", які чекають "рускій мір". Вони здають інформацію щодо наших позицій. Були випадки, коли ці цивільні вбивали наших співробітників поліції та військових. Ці люди не раді, що там Україна

Зрадники України, яких, за даними керівництва Луганської області, вже зафіксували понад 50 осіб, все більше стають схожими на своїх "визволителів" – обкрадають склади з алкоголем, виносять з магазинів пральні машини, рідше мародерять по чужих домівках.

Бабусі й дідусі чекають і кричать, що їх звільнять. Це морально тисне на наших військових. Неприємно таке чути. Але наша позиція незмінна – це росіяни прийшли до нас додому, ми їх не кликали

Захисники України в Лисичанську найбільше бояться, що їх оточать в кільце і місто перетвориться на другий Маріуполь. Вони хочуть, аби про Лисичанськ кричали на весь світ так само сильно, як у березні та квітні – про Бучу. Чекають підмогу і продовжують воювати – за Донбас, за схід, за всю Україну.