Сазонов: путін взявся за Словʼянськ і Краматорськ. Якщо візьме Донбас, піде на Київ

Бої за місто Лисичанськ на Луганщині точилися з березня, але дуже потужні втрати з обох боків почалися останнього місяця. У ворога за цим напрямком була перевага в артилерії, кількості стволів, боєкомплектів, мінометів і найстрашніше — в авіації. Співвідношення за кількістю часто становило 1 до 10 на користь противника.

Чому не варто сприймати відхід ЗСУ з Лисичанська як поразку і куди далі піде армія окупантів — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів боєць добровольчого підрозділу ЗСУ "Хорт", журналіст Кирило Сазонов.

Відступ ЗСУ з Лисичанська спричинив дискусії в українському суспільстві. Одні підтримали, інші розкритикували...

— Так, деякі пишуть, мовляв, Сєвєродонецьк так довго тримався, а Лисичанськ здали за один тиждень. Або погано підготували оборону — там річка, гори, можна було триматися річки. Це дуже обурює, адже люди не стежать за тим, що відбувається, внаслідок чого у багатьох створюється невірне враження, яким вони намагаються поділитися в соцмережах.

Насправді ніякого тижня не було. Бої за Лисичанськ точилися з березня. До Сєвєродонецька це мало слабке відношення, адже орки йшли з боку Луганська, селищ Тошківка, Гірське та Попасна. Це на південь від Лисичанська.

ЗСУ тримали оборону кілька місяців. Дуже потужні втрати по обидва боки почалися останнього місяця. У ворога перевага в артилерії, кількості стволів, боєкомплектів, мінометів. І що найстрашніше, вони домінують у повітрі.

Авіація та ракети?

— Авіація та ракети — це страшно. Як і "Град". Особисто я був упевнений, що найстрашніша штука — це танк. До мін з міномета і залпів з гармат звикаєш і за звуком більш-менш визначаєш, наскільки близько падає і що робити.

А танк — спершу вибухає поряд, а лише потім чуєш постріл. Виявилося, навіть і це нічого порівняно з гелікоптером. Він спокійно може зависнути над траншеями, окопами та знищити цілий підрозділ. Це давало росіянам велику перевагу.

А ще дрони, які коригують вогонь згори. Я служу в добровольчому підрозділі "Хорт", це люди з бойовим досвідом, але було таке, що на завдання пішло 24 особи, а повернулося п'ять. І всі професіонали.

Вдень вони давили нас прицільно, а вже вночі за справу бралася наша спецура. За ніч можна відбити втрачену територію, окопи та влаштувати росіянам жахіття. Поступово почала приходити артилерія від союзників, а вона набагато краща за російські гармати. Досвід цієї війни показує, що нова високоточна і сучасна зброя — це класно і набагато краще за стару. Але коли у ворога її дуже багато, це досить серйозний фактор.

Яку чисельну перевагу мала російська армія перед українською на Луганщині?

— Можна сказати, що 1 до 10. Було таке, що 20 наших бійців утримували позиції від 100-150 орків. Для цього спецурі доводилося йти в окопи.

Орки мінялися раз на тиждень. До речі, дуже помітно, коли відбувається ротація. Нові бійці приходять із новими командирами. Вони не дуже знають місцевість, у них дещо відрізняється тактика. Їх добре накручують, що українці зламані, тому з першого ж дня вони впевнено починають ломитися на наші позиції.

От росіяни ломляться й отримують так, що весь наступний тиждень поводяться набагато обережніше. Дуже часто вони й втрачали в 10 разів більше людей, ніж ми, нариваючись на наших бійців із досвідом.

Але росіяни також навчаються, і зараз їх не порівняти з лютим. Вперед пускали "мобіків" (мобілізованих. – Ред.) з "ЛДНР". Наляканих, але з автоматом у зубах. Їхнє завдання — не перемогти нас і не налякати, а розкрити наші позиції, змушуючи стріляти. Після них починають працювати міномет й артилерія.

Луганська область повністю під окупацією?

— Осторонь дороги є селища, але це не має значення. Найостаннішим великим містом у Луганській області був саме Лисичанськ. Звідти по так званій дорозі життя 30 хвилин до Бахмута — міста в Донецькій області.

Пишуть, що за наявності достатнього запасу західної зброї ЗСУ зможуть повернути втрачені позиції назад...

— Дуже добре, що і в Генштабі, і в Міноборони розуміють, що захищати територію ціною знищення армії — безглуздо. Так само, як і захоплювати її з великими жертвами. Навіть якщо це зробити, утримати захоплену територію буде складно.

У цю пастку зараз потрапляє росія, витрачаючи ресурси, техніку та людей. А ми при цьому відходимо, маневруємо й обороняємось, використовуючи тактику маневреної оборони. Рано чи пізно ми їх виснажимо.

Що відбувається у Донецькій області?

— Це головна мета у списку путіна. Перший етап їхньої "спецоперації" — "звільнення Донбасу", як вони його називають, по адміністративних кордонах. Ось можуть сказати, що перший етап спецоперації досягнуто, це велика перемога. Тепер можна думати про другий.

Тому ті, хто каже "давайте віддамо їм цей Донбас, нехай вдавляться ним і дадуть нам спокій", помиляються. Цілком імовірно, що після першого етапу (захоплення Донбасу до адміністративних кордонів з іншими областями України. – Ред.) піде другий. І ось тоді до нас зайдуть з боку Білорусі. Наскільки я розумію, саме така угода існує між Лукашенком і путіним.

Скільки часу може піти на захоплення Донеччини, якщо взяття Луганщини тривало понад два місяці?

— Все залежить від нашого спротиву. Нинішні російські генерали діють, як у Сирії. Найкраще це видно за прикладом Маріуполя. Це не заходити і не втрачати своїх бійців у вуличних боях, а зрівняти місто із землею — бомбардуваннями, артилерією, ракетами й авіацією. І коли звідти йдуть ЗСУ, оскільки захищати уже нема чого, вже тоді заходить армія противника.

Ця тактика працює по Краматорську та Слов'янську, і працюватиме по Бахмуту. Питання в тому, наскільки укріплені Слов'янськ і Краматорськ та наскільки їх захоче захищати місцева влада.

Керівник зовнішньої розвідки Кирило Буданов каже, що перелам у війні настане в серпні.

– Така думка є, і вона справді має право на існування. Це коли ЗСУ отримають достатньо техніки та підуть у наступ. Звільняємо Херсон, зачищаємо північ, а далі беремося за Донецьку та Луганську області. Але з огляду на посаду Буданова, він може займатися нашим інформуванням та дезінформацією противника.

Є інший сценарій: ми не встигаємо (з накопиченням західної техніки. — Ред.), а путін до серпня бере Донбас і разом із Лукашенком йде з півночі та півдня на Київ, аби взяти нас у кільце та поставити Зеленського і Захід перед фактом та прийняти їхні [російські] умови на переговори.

 Тобто час "Х" настане за місяць-півтора?

— Десь так. Або ж росіяни остаточно загрузнуть, або вийдуть до кордонів Донецької та Луганської областей.

Західна техніка їде, але у яких кількостях?

— Про це майже ніхто не знає. Про появу техніки ми дізнаємося по факту, і то не одразу. Якщо до нас приїхали західні "саушки" (самохідна артилерійська установка. — Ред.), то ми як солдати, які утримують позиції, про них не знаємо і не маємо знати. Уявляєте, один не втримається, напише в соцмережах: "Орки, готуйтеся, завтра ви вигребете через обстріли всіх наших позицій", — і все, західні поставки будуть знищені.

Тому про появу західної техніки ми дізнаємося по факту, коли вночі починається канонада зі снарядів, що відходять від нас. Це означає, у нас щось з'явилося.