"Росіяни готові прострелити собі ноги, щоб повернутися додому. Україна стає для них пеклом", - командир роти "ЩИТ"

росія ввела на територію України близько 190 тисяч військових. На 22 день у них понад 14 тисяч убитими, приблизно 40-45 тисяч – поранених та полонених. Втрати становлять близько 60 тисяч. Їх готові знищувати й надалі не лише Збройні сили України, а й навіть прості українці голими руками. Шансів вижити у росіян на нашій території немає.

Чи зможе російська армія взяти Київ і коли нарешті українці зможуть почати повертатися додому - в інтерв'ю Новини.LIVE розповів позивний Faust. Він командир роти "ЩИТ" окремої 112 бригади територіальної оборони Києва.

- Російська армія не втрачає бажання здійснити наступ на Київ. З військового погляду це все ще можливо?

- Плани та здійснення планів – це різні речі. Те, що вони планують – це фантазії, а ось реальний наступ – це насамперед перевага у живій силі та техніці, мінімум у співвідношенні 1:3. У хорошому варіанті це 1:6. Але жодної чисельної переваги вони вже давно не мають.

На територію України було введено близько 190 тисяч військових росії. На 22 день війни у них понад 14 тисяч убитих, приблизно 40-45 тисяч – поранених та полонених. Разом маємо цифру втрат у 60 тисяч.

А ми лише в тероборону по всій Україні набрали близько 100 тисяч людей. У Києві реально черги з тих, хто хоче записатися до тероборони. Мої знайомі обривають телефон, буквально вимагаючи взяти їх у нашу роту. У нашому резерві людей більше, ніж сама тероборона. Ми не можемо прийняти всіх бажаючих воювати. Тому жодної чисельної переваги орки вже не мають.

Спочатку вони планували швидко захопити територію під радісні вигуки та лаври визволителів від місцевого населення, але реальність виявилася дещо іншою, ніж показували їм по телевізору. Кожне місто, кожне селище, кожне маленьке село ставало фортецею, готовою захищати свої будинки. Ми зупинили їх на підступах до столиці і зараз Київ – суцільна оборонна зона.

Місто просто наїжачилося інженерними спорудами і зараз там на кожному кроці блокпости. Люди стоять з такими обличчями, що не залишається сумнівів: вони ці танки зупинять та розберуть на запчастини навіть без гранат – голими руками! Хай тільки сунуться! У підрозділах черга на перший танк! Ми реально на сірниках тягли право першого пострілу! І це все, що треба знати всім українцям про бойовий дух своєї Армії!

З погляду військової тактики намагатися захопити Київ штурмом – дурне заняття: можна навіть гіпотетично до нього увійти. А ось утримати або потім вийти – абсолютно нереально. Але, виходячи з того, що атакувати Україну було ще тупіше і вони це зробили – стає зрозуміло, що ми воюємо з відвертими неадекватами, у зв'язку з чим не варто відкидати спроби сухопутної атаки на столицю.

- Це які напрямки?

- Є два напрямки, на яких орки намагаються зосередити сили для удару: східний та північно-західний. Ми про це знаємо. І вони знають, що ми знаємо. Робота нашої арти та десятки спалених колон – досить аргументоване тому підтвердження.

Але віра в телевізор і "геніального" карлика штовхає вперед тих, хто увійшов на нашу територію. Ті, хто вже відчув на собі щиру українську гостинність, готові ноги собі прострілювати щоб повернутися додому, а не йти в атаку.

- Буча, Гостомель, Ірпінь – все ще не під контролем ЗСУ?

– Поки що ні, але у цьому напрямі ми їх відсунули від Києва. На даний момент у нас хороші оборонні позиції, на відміну від рашистів. З нами допомога від місцевого населення, нормальні ночівлі та відмінний бойовий дух, а їх ніхто не годує, на вулиці мінус, який дуже погано переноситься… Ми, до того ж, ще дуже постійно і дуже регулярно їх відстрілюємо.

Полювання на москаля нині стало найрейтинговішою національною розвагою. А після Маріуполя, Херсона, розбомблених шкіл та пологових будинків, шансів вижити в Україні у рашистів практично немає. Час працює на нас. І це я ще не торкаюся економіки країни, яка опинилася в цілковитій ізоляції.

- Часто пишуть про успішні контратаки ЗСУ. Чи можуть вони стосуватися київського напрямку?

- Здебільшого вони і стосуються київського напрямку. При цьому наступ - не просто бажання чи сприятливі умови якогось окремого підрозділу, а ретельно спланована операція, яка потребує вогневої підтримки, своєчасного підтягування резервів, боєприпасів, палива.

Командири рот та батальйонів глобальні штурми не розробляють. Ми можемо просунутися на кілька кілометрів вглиб, але для реальних контратак існує Генеральний штаб, який аналізує поточну ситуацію і має у своєму розпорядженні всі розвіддані.

Поки що у нас чіткі завдання щодо утримання позицій. Це росіяни намагаються знайти та підтягнути свої резерви, ПММ, боєприпаси, налагодити логістику. Але у нас на це добре працює артилерія, більшість колон розбивається ще на підходах. Тому вони не можуть зібрати ні кільце, ні трикутник, ні квадрат.

Основна проблема – ракетні та авіа удари. Але й тут ситуація змінюється. По-перше, орки відстріляли практично весь свій запас, а по-друге, найближчим часом завдяки допомозі США та Великобританії небо над Україною стане таким же небезпечним для рашистів, як і наші дороги.

- Наскільки російська армія деморалізована на 22-й день війни?

- Ну як - дуже... Відрядження - 100 рублів на день (28 гривень - ред), "хотів прострелити ногу товаришу, щоб ми додому поїхали"... Це не казки з інтернету, це реальні полонені (21 і 24 роки). Росіяни думали, що їх тут хтось буде зустрічати? Зустрічають. Люди виходять на вулиці та стають перед танками! Без зброї! З прапорами України. Луплять рашистів лопатами. Як можна взагалі воювати в такій країні, де тебе кожен від дитини до старого готовий вбити? А тим більше виношувати думки про завоювання та підпорядкування?

- Чи може російська армія мінувати територію, коли почне її покидати? Зокрема Київську область?

- Якщо встигнуть, звісно, то так, мінувати можуть. Ми постараємося зробити так, щоб не встигли. До того ж, у нас є досвід розмінування територій ще з Донбасу. Впевнений, що з цим ми впораємося.

- Коли мирне населення зможе повертатися додому, до незруйнованих регіонів?

- Це залежатиме від рішення командування щодо контрнаступу. Коли ГШ розумітиме, що час – ми готові відсунути їх звідси не лише на кордон нашої території. Думаю, це питання вирішиться протягом двох тижнів.

Ще й від політиків залежить, про що вони домовлятимуться. Але на їхньому місці я почекав би з переговорами і просто потягнув час. За тиждень буде зрозуміло, чиї аргументи вагоміші і можна вже не приймати, а диктувати умови.

Вірте у свою Армію! І знищуйте окупантів усіма доступними засобами. Україна має стати пеклом для тих, хто прийшов сюди вбивати, та могилою для всіх, хто направив зброю на наших дітей, на наші сім'ї!

Слава Україні!