Хто і чому змушує українських дітей забувати про війну? Репортаж

Здавалося, що це літо для українців мине без відпусток, відпочинку та канікул. Однак війна локалізувалася на Сході та Півдні країни, тож в інших регіонах по крупинках повертають мирне життя. Бази відпочинку відкриваються навіть на Київщині, яка вважалася головною ціллю ворога.

У селі Семиполки Броварського району дитячий табір існує з 2018 року на базі приватної школи. Цього літа сюди запросили дітей, які постраждали від війни – були в окупації, евакуювалися з гарячих точок. За кожного з них по 315 євро заплатило посольство США. Головна мета – на 12 днів перемістити дітей в атмосферу радості та розваг і допомогти їм забути про війну.

Та разом із цим є речі, які насторожують. Власниця табору впевнена, що вмикати сирени і водити дітей до бомбосховищ не потрібно, бо це зіпсує лікувальний ефект. Всю відповідальність за маленьких українців перекладають на їхніх батьків, які повинні підписати відповідний договір.

Детальніше про дитячий відпочинок під час війни - в репортажі Новини.LIVE.

Табір під час війни: умови та програма

Дитячий табір розташований неподалік Броварів. Дорогою до нього помітні наслідки російського вторгнення: сліди від танків на новенькому асфальті, розстріляні паркани, зруйновані будинки та магазини. Але сама база, ціла та неушкоджена, розміщена на околиці широкого зеленого поля. Перше враження від локації - свобода.

Територія нагадує заможну дачу: охайне озеленення, басейн, альтанки, еко-будинок з дерева, а на подвір'ї новенька Tesla - мабуть, автівка власниці Оксани Волжиної. Живе жінка поруч - її дім у кількох метрах від будівлі табору, який насправді є її приватною школою. Жінка відкрила бізнес у 2016-му, а цьогоріч вирішила перепрофілювати його саме під дітей, які постраждали через війну.

Тут є все – музичні інструменти, майстерня, танцювальний зал тощо. У програмі заняття з психологами, англійська мова, уроки з фінансової грамотності та ігри в антикорупційну мафію.

Загалом за літо власниця планує прийняти 300 дітей. В одну зміну, яка триває 12 днів, розмістити у таборі можна до 50 маленьких гостей віком від 7 до 15 років. Гроші на першу зміну збирали по знайомих волонтерах. А от другу, яка стартувала 20 червня, оплатило посольство США в Україні.

Головне правило – ніякої війни

У перші хвилини перебування діти тут видаються щасливими – знайомляться, оглядають кімнати, фотографуються. Починають розповідати, хто звідки приїхав. Чуємо: Чернігів, Ірпінь, Харків, Сєвєродонецьк, Рубіжне. 

У кімнатах стоять двоповерхові ліжка. Маленький хлопчик обирає нижню полицю і додає: “Якщо буде падати дах, то не на мене першого”. Більш старші сперечаються між собою про війну, один каже: “Это американская война”.

Засновниця табору збирає дітей у коло і починає знайомство. Розповідає головні правила, серед яких – користування мобільними телефонами вдень заборонено, їх видаватимуть на 2 години щовечора. Між дітей чути: “Це печаль”.

Говорить Оксана ламаною українською, ледве підбираючи слова. Пізніше дізнаємося, що мову тільки почала вчити, хоч в Україні живе 15 років. Сама жінка – громадянка росії. Вона має освіту психолога, тому програму для дітей готувала за спеціальною методикою, аби ті переключилися з війни на мир.

Діти мають згадати про мирне життя. Знову почати планувати завтрашній день, гратися, вчитися. Ми тут робимо все для їхньої безпеки та комфорту. З ними працюють психологи

Серед основних правил табору – жодних нагадувань про війну. Тому тут навіть під час повітряної тривоги дітей не ведуть у бомбосховище. Воно є, щоправда, не у їхньому корпусі, а у приватному будинку власниці на сусідньому подвір'ї.

Про небезпеку у регіоні діти не дізнаються ні з телефонів, бо їх заберуть, ні через звуки сирени, бо її у цьому селі не вмикають. Засновниця запевняє, що ця територія цілком безпечна – в 55 км від Києва і в 30 км від Броварів.

Однак представник посольства США у день відкриття не приїхав саме через заборону служби безпеки, а за два тижні до цього ворог завдав удари з повітря по наближених до Броварів громадах.

Про правило “забутої війни” батьків попереджають одразу. Ті, хто не погоджується, забирає дітей додому. А хто готовий залишити – підписує з керівництвом табору відповідну угоду.

Доки батьки, журналісти та керівництво дискутують щодо безпеки, діти дійсно забули про жахи війни і бавляться. Вони грають на електробарабанах, переставляють величезні шахи на подвір'ї, блукають у мотузковому парку. А на завершення отримують подарунок – фаєршоу.

Вогонь, що розлітається у повітрі, має стати яскравим завершенням першого дня. Та полум'я для дітей з гарячих точок, напевно, не асоціюється з безпекою. Можливо, їм страшно, а можливо, ні. Діти аплодують мовчки.