Герої не вмирають: воїни, які загинули в російсько-українській війні 2021. Частина 3

Війна забрала у 2021 більше як 70 життів українських солдатів. За підрахунками видання Новинарня, станом на 22 грудня - військо зазнало 78 бойових втрат.

Новини.LIVE згадує кожного Воїна, який віддав життя за цілісність України та мирне життя кожного з нас - поіменно.

Липень 2021

У липні 2021 на Донбасі загинули й померли від ран сім воїнів ЗСУ. Юрій Письменний. Богдан Бродовський. Євгеній Курасов. Володимир Яськів. Андрій Беляєв. Олександр Горбенко. Дмитро Сивоконь.

Три офіцери, двоє сержантів, двоє солдатів.

Чотири захисники прийняли смерть на Донеччині, троє – на Луганщині.

Юрій Письменний “Феофан”

У липні 2021 на фронті загинув легендарний медик “Феофан”. Юрію Письменному було 59. Товариші по зброї називали його наставником і батьком. Народився Юрій 4 березня 1962 року. Жив у Дніпрі. Понад 20 років пропрацював гінекологом. Певний час займався бізнесом. У 2016-му пішов на фронт лікарем, у Перший добровольчий шпиталь ім. Пирогова.

Згодом Юрій підписав контракт і очолив медичний пункт батальйону 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”.

Феофана ворожа куля дістала 4 липня. В неділю, посеред білого дня, окупанти відкрили по позиціях ЗСУ біля селища Мирне на Донеччині вогонь зі станкових протитанкових гранатометів. Феофана, який прийшов надати допомогу бійцеві, тяжко поранило уламками снаряда.

Поховали легендарного медика на цвинтарі в селі Старі Кодаки, що на околиці Дніпра.

Богдан Бродовський

Також у липні на Донбасі загинув 37-річний кадровий офіцер з Вінничини Богдан Бродовський. Богдан пройшов Іловайськ, був на "Бутівці", в Авдіївці, у Пісках у 2014-2015 роках.

У 2009 році Бродовський здобув повну вищу освіту та отримав офіцерське звання, а з 2014 року обійняв посаду начальника продовольчої служби 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”.

У Богдана Бродовського залишилось четверо дітей. Найменшому сину ще не виповнилося й року.

У 2021 році воїн знову долучився до “холодноярців” на посаді заступника начальника тилу логістики.

5 липня Богдан Віталійович загинув під обстрілами ворога - дорогою на позиції своєї бригади поблизу села Чермалик.

Авто майора Бродовського розстріляли - воїн загинув на місці. 

Поховали офіцера у Вільному.

Євгеній Курасов

Євген Курасов назавжди лишиться 24-річним. Герой народився на Сумщині, був палким патріотом України.

До того як пішов на війну - був прикордонником. Почав служити з 2019-го - у 58 окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Служив як сержант, заступник командира бойової машини – навідник-оператор механізованого взводу механізованої роти 15 омпб “Суми”.

За два місця до трагічної дати - Євген став батьком, дружина народила маленьку донечку. Тоді востаннє побачив родину.

Загинув Євген Курасов від кулі снайпера 8 липня, коли ніс бойове чергування на одному з опорних пунктів селища Піски поблизу Донецького аеропорту. 

Поховали загиблого воїна в рідній Локні.

Володимир Яськів

Володимир Яськів з Тернопільщини трохи не дожив до свого 44-річчя.

Був контрактником ЗСУ - старший солдат, старший стрілець 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 24 омбр імені короля Данила.

Загинув боєць 9 липня 2021. Тоді перебував на чергуванні на позиціях поблизу Золотого на Луганщині, вів спостереження за противником. Загинув від кулі снайпера під час масових обстрілів із крупнокаліберної зброї.  

Поховали бійця в рідному селищі Великі Бірки.

Андрій Беляєв “Бєлий”

Також загинув перед своїм Днем народження старший сержант Андрій Бєляєв з Дніпропетровщини. Бійцю могло би виповнитись 39 років.

Андрій був підприємцем, до війни створив родину, в якій народились троє дітей.

На фронт пішов із початком російської агресії на Сході. У березні 2014 року проходив військову службу у військовій частині 3036 Національної гвардії. Брав участь у боях за визволення Маріуполя.

Підписав контракт зі Збройними силами і прийшов у 57-му окрему мотопіхотну бригаду імені кошового отамана Костя Гордієнка. З січня 2016 року був командиром взводу. У серпні 2020 року був переведений до 17-го батальйону. Був командиром механізованого відділення механізованої роти у званні головного сержанта.

Загинув Андрій 13 липня під час ворожого артилерійського обстрілу в районі села Причепилівка Новоайдарського району Луганської області.

Поховали старшого сержанта Бєляєва в Нікополі.

Олександр Горбенко

29-річний Олександр Горбенко – із Кривого Рогу загинув на Донбасі внаслідок жахливого вибуху. Олександр був активним учасником Революції гідності. Після початку агресії РФ долучився до Самооборони Кривого Рогу. Входив до Степової сотні Інгульської паланки Війська запорозького низового.

На війну пішов добровольцем, згодом служив за контрактом у загоні спецпризначенців. У Хмельницькому, де базувався полк, Сашко одружився, два роки тому народилася донька.

Востаннє Олександр пішов на війну разом із 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою, де служив старшим стрільцем.

Постраждав ввечері 15 липня, коли російські найманці люто обстріляли селище Нью-Йорк поблизу Горлівки. Внаслідок вибуху міни - отримав жахливі опіки. Попри ураження 80 % поверхні тіла, у лікарні Олександр жив ще 4 дні. Помер Олександр вранці 19 липня.

Поховали воїна у Кривому Розі.

Дмитро Сивоконь

Старший лейтенант Дмитро Сивоконь з Херсонщини був на фронті з

2014 року. Служив у ЗСУ на посаді головного сержанта взводу в спецпідрозділі ВСП “Сармат”. Згодом отримав офіцерське звання (молодший лейтенант). Вдома чекали батьки, дружина і троє дітей: 2,5 і 9 років, а також 13-річний син від першого шлюбу.

Після трьох контузій і поранення у 2017 році перевівся у військкомат Скадовська. На передову повернувся у званні старшого лейтенанта. Військовослужбовець 17-го окремого мотопіхотного батальйону “Кіровоград” 57-ї мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.

13 липня о 17:30 в районі села Причепилівка Новоайдарського району на Луганщині - бійців накрило 152-мм снарядом. Весь перший вибух Дмитро Сивоконь прийняв на себе. Помер боєць за десять днів, 23 липня близько 16:00.

Поховали Дмитра на Алеї героїв цвинтаря у Скадовську.

Серпень 2021

У серпні 2021 на фронті загинули дев’ятеро українських бійців.  Більшість втрат (п’ять) – із району Мар’їнки, що під Донецьком.

Ярослав Семеняка

31-річний Ярослав Семеняка з Сумщини підписав контракт зі Збройними силами у червні 2020 року. Молодший сержант, військовослужбовець 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Вдома на нього чекала дружина.

Загинув боєць 7 серпня – працював на автокрані, відновлюючи пошкоджену цивільну інфраструктуру поблизу села Піски на Донеччині. Російські найманці розстріляли автокран із протитанкового ракетного комплексу.

Поховали Ярослава Семеняку на рідній Сумщині, в селі Підлипному.

Олексій Кайданович “Кардан”

30-річний Олексій з позивним "Кардан", з Новоград-Волинського району Житомирської області, у 2014-му брав участь у боях за Іловайськ – на той час у складі 30-ї окремої механізованої бригади. З 2017-го служив у 54-му окремому розвідбатальйоні. Старший солдат.

Наприкінці серпня разом із батальйоном мав повернутися в Новоград.

Загинув 10 серпня близько 14:15, коли  російсько-терористичні війська обстріляли мікроавтобус українських бійців біля Мар’їнки з протитанкового ракетного комплексу.

Поховали Олексія Кайдановича в рідній Федорівці.

Залишилися батьки, брат і сестра, дружина, донька та 6-річний син.

Артем Мазур

26-річний боєць з Кіровоградщини незадовго до загибелі одружився, планував невдовзі повернутись додому. Контракт на службу у ЗСУ підписав у лютому 2017 року. 

Він був заступником командира бойової машиниом – навідник-оператор 1-го механізованого відділення 3-го механізованого батальйону 28 омбр імені Лицарів Зимового походу. Старший солдат.

Загинув Артем 16 серпня від кулі снайпера під час бойового чергування на взводному опорному пункті в районі Новомихайлівки на Донеччині. 

Похований Артем у рідному Веселому.

Василь Островський

Василь Островський із Львівщини, незадовго до загибелі відзначив 41-річчя. Вдома на нього чекали дружина і маленький син. 

На війні - з 2014. Із 2018 року служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Старший солдат, командир мотопіхотного відділення.

Загинув Василь Островський 19 серпня поблизу населеного пункту Новоолександрівка. У воїна поцілив ворожий снайпер, не залишивши шансів вижити.

Поховали бійця в рідному селі.

Юрій Михайлов

Юркові Михайлову, з Миколаєва, на момент загибелі був 21. З дитинства хлопець мріяв про військову кар’єру.

У червні 2021 Юрій отримав диплом, погони офіцера – і одразу пішов на фронт. Став командиром взводу 28 омбр імені Лицарів Зимового походу.

Загинув юний герой 22 серпня близько 15:15. Він дістав смертельне кульове поранення під час обстрілу позиції ЗСУ поблизу Мар’їнки на Донеччині.

Поховали юнака на Алеї слави цвинтаря в Миколаєві.

Олександр Аксьонов

Олександр Аксьонов народився 22 вересня 1982 року в Борисполі на Київщині. На війні був із 2018 року. Молодший сержант, командир відділення снайперів взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 131-го окремого розвідувального батальйону.

Олександр був прикомандирований до 28-ї окремої механізованої бригади, яка стримує ворога в районі Мар’їнки на Донеччині (оператор 1-го відділення радіорозвідки взводу радіорозвідки розвідувальної роти).

Загинув від кулі снайпера 23 серпня.

Поховали воїна на Алеї Героїв Рогозівського кладовища в Борисполі.

Вячеслав Пітько

48-річний В’ячеслав Павлович Пітько із міста Кам’янське, що на Дніпропетровщині, воював із 2014-го. Був старшим сержантом, командиром відділення 74-го окремого розвідбатальйону. Вдома на бійця чекали дружина й 11-річна донька.

Загинув у День Незалежності - 24 серпня. Близько сьомої вечора окупанти поблизу Донецька відкрили вогонь з автоматів по позиціях ЗСУ. Для В’ячеслава рана виявилась смертельною.

Поховали В’ячеслава Пітька на Алеї Слави військового кладовища в Кам’янському

Андрій Вискребець

39-річний Андрій Вискребець із Запоріжжя був на війні з 2015. Одразу потрапив у 26-ту артбригаду, з якою виконував бойові завдання на передовій (зокрема біля Пісків). Згодом залишився в ЗСУ за контрактом.

Вдома на Андрія чекали дружина та двоє дітей.

Три роки Андрій Вискребець воював у складі 55-ї артбригади “Запорізька Січ” (старший навідник) і 74-му окремому розвідувальному батальйоні. Cтарший солдат, оператор протитанкового взводу вогневої підтримки.

27 серпня старший солдат Вискребець загинув від кулі ворожого снайпера поблизу селища Славне на Донеччині.

Поховали воїна в Запоріжжі. 

Роман Задорожний

27-річний Роман Задорожний був родом із селища Добротвір Червоноградського району Львівської області.

На передову пішов фактично з перших днів війни на Донбасі. Старший солдат, заступник командира бойової машини 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Короля Данила.

Загинув Роман 30 серпня, коли ніс бойове чергування поблизу селища Новозванівка на Луганщині. Воїна, який намагався загаситу пожежу після обстрілів ворога, накрило вибухом протитанкової ракети.

Під час евакуації боєць помер від отриманих поранень.

Вересень 2021

У вересні 2021 року на передовій загинули сім українських бійців. Герої не вмирають!  Наймолодшому було 24, найстаршому – 49.

Олексій Куленко

Олексій Куленко народився в селі Орлове Голованівського району на Кіровоградщині. Після школи працював трактористом і механізатором.

Від першого шлюбу у Олексія є троє дітей. 

На війні був із 2015 року. Спершу – за мобілізацією: служив у десантних військах, а потім – у морській піхоті. Підписав контаркт. Із квітня 2021-го – у 17-му окремому мотопіхотному батальйонів 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Старший солдат, навідник.

Олексій планував у жовтні поїхати у відпустку додому, щоб освідчитись своїй дівчині Ірині. 11 вересня він поліг біля Причепилівки на Луганщині під час мінометного обстрілу окупантами позицій ЗСУ.

Поховали героя в Орловому.

Денис Герман “Йожик”

31-річний Денис Герман із Запоріжжя був розвідником глибинної розвідки 74-го окремого розвідувального батальйону.

Вищу освіту здобув за спеціальністю “Правознавство” і кваліфікацію магістра права.  Контракт зі Збройними силами Герман підписав у 2019 році. А на фронт потрапив у січні 2020-го.

Загинув Денис 11 вересня на Донеччині під час артилерійського обстрілу позиції ЗСУ російськими військами. Він отримав смертельні сколкові поранення. 

Поховали героя у Запоріжжі.

Артур Голуб

27-річний Артур Голуб був родом з Малина Коростенського району Житомирської області. На фронті був із 2020 року. Під час навчання у ВИШі працював водієм, а на фронті сів за кермо вже військового авто.

Матрос, водій у 503-му окремому батальйоні морської піхоти.

Артур був розлучений. Вдома на нього чекав 8-річний син Дмитро і хвора мати, якій боєць заробляв на операцію.

Навесні 2021 року Артур подолав смугу перешкод на берет морського піхотинця, мріяв стати десантником. 

Загинув Артур 12 вересня біля Верхньоторецького на Донеччині , коли російсько-окупаційні війська обстріляли позиції ЗСУ з протитанкового ракетного комплексу. Артур згорів у кабіні авто, у яке влучив снаряд. 

Поховали воїна в рідному Малині.

Валентин Чепурний

34-річний Валентин Чепурний в день своєї загибелі на позиції поблизу Кримського на Луганщині він офіційно вже вважався цивільною особою. Напередодні у воїна закінчився контракт - він приїхав попрощатись із побратимами. 

На війні Валентин був із 2015 року. Проходив службу у роті радіаційного, біологічного, хімічного захисту, а під час навчань на Широкому, служив у17 омпб “Кіровоград” 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Незадовго до завершення контракту пошкодив ногу.

Загинув Валентин 10 вересня під час  артилерійського обстрілу ворогом. Бійця травмували осколки від міни 120-го калібру.

Чи є у рідних ветерана шанс отримати статус сім’ї загиблого військовослужбовця й відповідні виплати – наразі невідомо.

Поховали Валентина Чепурного в рідному селищі Високопілля на Херсонщині.

Дем’ян Данилів

Старшому солдатові Дем’яну незадовго до загибелі виповнилося 24, він походив із селища Рудники Стрийського району на Львівщині. Хлопець був із багатодітної родини - залишились троє братів і дві сестри. 

На строкову службу хлопець потрапив після навчання у стрийському училищі. У серпні 2016 року підписав контракт, згодом ще один. Старший солдат, командир бойової машини, командир механізованого відділення 17 омпб 57-ї бригади.

Паралельно вчився на істфаку. У жовтні він мав їхати на сесію й додому.

Загинув Дем’ян 13 вересня біля Причепилівки. Хлопецт помер від кульового поранення в голову.

Поховали старшого солдата Даниліва в рідних Рудниках.

Віктор Молостов

Віктор Молостов загинув у віці 49 років. Він був етнічним росіянином, дитинство провів у Вологодській області. З 1987 року разом із батьками переїхав в Україну, у село Новоолександрівка Красноградського району Харківської області.

На фронт Віктор потрапив за мобілізацією у 2015 році. Служив у різних бригадах, які перебували на передовій. За кілька років після повернення пішов у ЗСУ на контракт. Із березня 2021-го – в лавах 54-ї окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи. Старший солдат, командир бойової машини.

Загинув Віктор 26 вересня під час виконання бойового завдання у смузі відповідальності ОТУ “Схід ” (Донецька область). Він підірвався на ворожому вибуховому пристрої. 

Поховали Віктора в Новоолександрівці.

Олексій Стрижак “Браконьєр”

Олексій Стрижак був із міста Кривий Ріг, проживав у місті Зеленодольськ, де працював електромонтером у компанії ДТЕК та на Криворізькій ТЕС у Зеленодольську.

Воював із  2015-го. Олексій був у гвардії, потім у ДШВ. Із 2017 року – на посаді бойового медика в 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді.

Загинув Олексій останнього дня вересня - під час ворожого обстрілу позицій ЗСУ біля села Кам’янка на Донеччині. Тоді окупанти били з артилерії калібру 122 мм. Поранення виявились смертельними.

Жовтень 2021

Два українські воїни загинули під час бойових дій на Донбасі в жовтні 2021-го. Георгій Халіков із 93-ї механізованої бригади. Віктор Рачугін із 17-ї танкової. Перший – від артилерійського обстрілу на Донеччині, другий – від кульового поранення в Луганській області. 51 рік і 36 років. Майстер-сержант і старший солдат.

Георгій Халіков “Дядя Жора”

51-річного воїна Георгія Журовича називали у війську "Дядя Жора". Уродженець Одещини, він мав великий досвід служби. Георгій пішов на війну добровольцем, у 2016 році підписав контракт зі Збройними силами. Майстер-сержант, головний сержант 8-ї роти 3-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Контракт 2020 виявився для нього останнім. 

Загинув Дядя Жора 26 жовтня, коли російські війська з гаубичної артилерії обстріляли позиції ЗСУ під Гранітним на Донеччині.

Поховали його в Березиному поруч із могилами батьків.

Віктор Рачугін

36-річний запоріжжянин Віктор Рачугін сам виховував сина. Невдовзі перед тим, як пішов на контракт - знайшов нову любов - закохався у працівницю 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади Світлану. Планували створювати родину. 

У березні 2021 року Рачугін уклав контракт на службу в Збройних силах України. Старший солдат, старший оператор відділення протитанкового взводу 17-ї окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка (раніше служив у 54 омбр).

27 жовтня боєць загинув районі Новотошківського від стрілецької зброї.

Поховали Віктора Рачугіна в Запоріжжі, на цвинтарі Святого Миколая на Верхній Хортиці.

Листопад 2021

Шість воїнів полягли у листопаді 2021. Сергій Єлисєєв, Віталій Павлисько, Вадим Федосєєв, Руслан Прусов, Уберт Мрачковський, Алі Алхаслі.

Двоє полягли на Донеччині, четверо – в Луганській області. Від 29 до 51 року.

Сергій Єлисєєв “Лютий”

Позивний “Лютий” дніпрянин Сергій взяв на честь місяця, коли народився його син. На момент загибелі батька, хлопцю виповнилось 5 років.  31-річний воїн був на війні з 2015 року. Спершу проходив службу в 93- окремій механізованій бригаді.

У 2020 Сергій прийшов за контрактом у 128-му окрему гірсько-штурмову бригаду. Сержант, командир бойової машини – командир відділення підрозділу.

Сергій загинув 2 листопада під Павлополем на Донеччині.

Поховали бійця у Дніпрі на Алеї Героїв Краснопільського цвинтаря.

Залишилися дружина, п’ятирічний син, батьки, бабуся і прабабуся, яка пережила Голодомор і Другу світову війну.

Віталій Павлисько “Мисливець”

Віталій Павлисько походив із Яворова, на Львівщині. Він трохи не дожив до свого 48-річчя. До війни служив у поліції. На фронт пішов ще з 2014 року. Головний сержант 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Короля Данила. Віталій займався підривними роботами та розмінуванням різних об’єктів, до чого мав неабиякий природний хист.

Позивний “Мисливець” Віталій отримав за велику пристрасть до полювання.

Загинув "Охотник" 7 листопада близько 14:00, коли російські окупанти обстріляли позиції ЗСУ поблизу Новозванівки на Луганщині із забороненого озброєння. Віталій помер від ран, отриманих внаслідок розриву міни калібру 120 мм, 

Поховали воїна на Новому цвинтарі в місті Яворів.

Вадим Федосєєв

12 листопада в зоні проведення ООС на Луганщині загинули від підриву двоє досвідчених воїнів 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Одним із них був 51-річний майстер-сержант Вадим Федосєєв, що народився в селі Бурилове, на Миколаївщині. Армії присвятив усе життя.  У 79-ту бригаду Федосєєв прийшов ще 1992 року. У Новинарні зазначили, що коли Вадим Федосєєв служив у складі миротворчої місії ООН в Югославії, то потрапив у полон до сербів, де його катували. Сам він про це згадувати не любив. У 2001-му та у 2004 роках Вадим виконував завдання у складі місії ООН у Сьєрра-Леоне. У 2009 році Вадим вийшов на військову пенсію, але залишився працювати в рідній частині. У березні 2014-го Федосєєва мобілізували. До останнього часу був начальником ремонтної майстерні парашутно-десантного та речового майна ремонтного взводу роти десантного забезпечення.

Загинув Вадим Федосєєв 12 листопада 2021. Автомобіль, у якому їхали майстер-сержант та підполковник Руслан Прусов - підірвався на міні поблизу села Нижньотепле на Луганщині. 

Поховали загиблих десантників на Почесному секторі Мішковського кладовища в рідному Миколаєві.

Руслан Прусов

44-річний підполковник, начальник повітряно-десантної служби 79 одшбр Руслан Прусов, який загинув разом із Вадимом Федосєєвим, віддав армії більшу частину життя.

Народився Руслан Прусов у Болграді на Одещині - був сином українки й татарина. Після школи пішов служити, отримав військову освіту. 

Прусов пройшов у армії шлях від солдата строкової служби - до заступника командира бригади і начальника повітряно-десантної служби.

У “79-ці” він служив із 2002 року. Був професійним парашутистом.  Про офіцера-десантника (тоді ще майора) Руслана Прусова є  у спогадах про бої за Донецький аеропорт взимку 2015 року, записаних журналістом Сергієм Лойком.

У Прусова за кілька років до загибелі народилась донечка від коханої дружини. 

Загинув Руслан Прусов разом із Вадимом Федосєєвим 12 листопада під час виконання бойового завдання в результаті підриву автомобіля на ворожому невідомому вибуховому пристрої поблизу с. Нижньотеплого на Луганщині.

Поховали Руслана Халіловича Прусова на Почесному секторі Мішковського кладовища в Миколаєві.

Уберт Мрачковський

Хмельниччанин 33-річний Уберт Мрачковський був старшим солдатом, снайпером підрозділу 8-го окремого полку спеціального призначення. 

Строкову службу відслужив у 80-му окремому аеромобільному полку (нині – 80-та окрема десантно-штурмова бригада). На Донбас пішов добровольцем. Брав участь в боях за Савур-Могилу в складі 51-ї окремої механізованої бригади, був поранений.

У 128-му десантно-штурмовій бригаді брав участь у боях за Дебальцеве.

У 2015 році Мрачковський прийшов до 3-го окремого полку спецпризначення. Там у 2016-му підписав контракт. Через рік перевівся у 8 опсп на посаду старшого розвідника-снайпера.  Був одним із кращих. 

Загинув Уберт 19 листопада в районі Причепилівки на Луганщині. За ним давно полював ворожий снайпер.

Указом президента України від 21 листопада 2021 року Уберт Мрачковський посмертно нагороджений орденом “За мужність” II ступеня. Орден “За мужність” ІІІ ступеня він отримав ще в листопаді 2015 року.

Поховали бійця у Хмельницькому.

Алі Алхаслі “Воїн”

Алі Наіб Алхаслі народився 22 січня 1992 року в столиці Азербайджану – Баку. В Україну приїхав займатись бойовими мистецтвами - панкратіоном. Одружився у Харкові. У 2018 році підписав контракт на службу в Збройних силах України і поїхав на Донбас.

Старший солдат, старший оператор 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.

Побратими згадують, що Алі вважав Росію спільним ворогом як для України, так і для Азербайджану.

Загинув Алі 26 листопада близько 16:00 поблизу Новомихайлівки Мар’їнського району Донецької області. У нього поцілив ворожий снайпер.

Поховали Алі Наіба Алхаслі за мусульманським звичаєм на Алеї слави у Харкові.

Грудень 2021

У грудні 2021 війна забрала 4 військовослужбовців. Також були небойові втрати.

Геровкін Валерій 

22 річний Валерій був родом із міста Краматорськ, Донеччина. Солдат, військовослужбовець 93 ОМБр. Мав середню спеціальну освіту. На військовій службі в ЗС України - з вересня 2020 року, в 93 ОМБр - проходив військову службу близько року. В районі проведення ООС перебував на першій ротації. 

Загинув Валерій 1 грудня на спостережному посту поблизу смт Новотроїцького в результаті ворожого обстрілу.

Похований в м. Краматорську.

Ниров Руслан 

Руслану Нирову було 35 років. Він жив у селищі Семенівка, Львівської області. Військовослужбовець 128 ОГШБр. Був одружений, але дітей не мав.

Воїн загинув 5 грудня в зоні проведення ООС (місце, обставини та причина смерті - не повідомляються).

Похований за військовим церемоніалом в с. Семенівка.

Лисий Григорій 

Григорію Лисому було 26 років. Він був родом із  села Гіржове Роздільнянського району Одещини. Молодший сержант, командир машини 1 мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти 23 ОМПБ 56 ОМПБр. Проходив військову службу на посаді старшого стрільця підрозділу 133 окремого батальйону охорони та обслуговування ОК "Схід".

Загинув Григорій 12 грудня при виконанні службових обов’язків у зоні проведення ООС (місце, обставини та причина смерті - не повідомляються).

Запорожець Станіслав ("Румун"), ("Зеп")

30-річний Станіслав Запорожець був родом із міста Лисичанськ Луганська область. Старший солдат, військовослужбовець 74 ОРБ. До лав ЗСУ потрапив у 2019. Вдома чекали мати і молодший брат.

Загинув ввечері 16 грудня, поблизу с. Павлопіль Волноваського району на Донеччині. Станіслав отримав смертельне кульове поранення снайпера.

Похований в м. Новодружеськ.

Низький уклін та шана кожному Герою України! Герої не вмирають!

Текст створили за матеріалами видання Новинарня.